КІМНАТА ОБГОВОРЕНЬ : Допоміжний форум

Протягом останнього тижня мені довелося штурмувати відділ ксерокопіювання однієї з київських бібліотек. Постійна черга, один застарілий, невідремонтований ксерокс, максимальна швидкість якого 4 (чотири) копії за хвилину, особливо неввічливе ставлення працівників до відвідувачів, яке можуть дозволити собі лише власники природних монополій (книжки виносити заборонено) - знайомі всім рецидиви совка. Але сьогоднішні мої відвідини варті особливого опису. Цього разу наштовхнувся на чудне правило, через яке не можна копіювати всю книгу повністю, а лише фрагмент, обсяг якого визначається оператором ксерокса на око. На прохання пояснити, чому я не можу скопіювати всю книгу, автор якої помер у XVIII ст, а видавець у XIX-му, була відповідь, яка вразила мене своєю неперевершеною абсурдністю: "А може, Ви захочете її видати?" Цікава ситуація - типове радянське "не пущать" і зараховування ксерокса до чогось небезпечного для радянського ладу, було переформульоване у термінах "авторських прав" та відповідальності бібліотеки. Потім слідував допит з тортурами про мету ксерокопіювання (sic!), на що мені стало глузду не вдаватися в детальний опис проблем інтернету. Власне, від пояснень врятувала моя щира переконаність у тому, що жоден клерк не повинен запитувати у клієнта (а копіювання - річ не благодійна!) про його наміри. Вихід був - випросити дозвіл у директора бібліотеки, якого на робочому місті, зрозуміло, не було, і другий - на щастя, можливий в цьому випадку спосіб, - повернути проблему іншим боком. Треба було подивитися на обличчя копіювальниці, якій довелося копіювати той самий текст, того самого набору і видання, але зшитий у іншу книжку разом з подібними окремими публікаціями у так званий компакт. Формальності були виконані, а що буде наступного разу - бог знає...

Знайома історія! Хочете пораду? Візьміть книгу в свою організацію по МБА. Ось і все.

Якщо книга з відділу "рідкісної книги", такі фокуси не завжди проходять. А більш-менш сучасні можна знайти і в інших місцях.

Моя боротьба з ентропією завершилася повною поразкою. Здається, мені вдалося вичерпати свій ліміт на безперешкодне ксерокопіювання (!). Тепер на кожну книгу копіювальниця вимагає письмовий дозвіл. Особлива подяка дирекції бібліотеки за те, що завжди готова допомагати. Вони навіть вибачилися за жахливу роботу свого відділу копіювання. Але вистоювати півгодинну чергу, щоб після того тебе направляли до дирекції, а потім ще півгодинну, мені не вистачить здоров’я. Результат сумний. Не розкриватиму зміст наступного оновлення сторінки, скажу лише, чого саме ви не побачите найближчим часом.

Ви не побачите "Зібрання історичне" Степана Лукомського; ні ті частини, що були надруковані у 1864 році як додаток до Літопису Величка, ні частину, надруковану 1878 року як додаток до Літопису Самовидця. Шкода, адже він використовував якийсь втрачений "достовірний руський літопис".
Також ви не побачите ані "Короткий опис" Симоновського, ані "Літописне повіствування" Ріґельмана.

Чекайте.