КІМНАТА ОБГОВОРЕНЬ : Допоміжний форум

"Голова всяка свой имЂет смысл"
Г.С.Сковорода. Сад божественних пісень. Піснь 9-та.

Смисл. Останнім часом в українській мові чомусь відбувається заміна цього давнього слова його синонімами, часто західнослов’янського походження. Пропонують вживати "зміст", "значення", "розум", "глузд". Агітують навіть за "сенс", безвідносно до того, чи йдеться про відчуттєвий смисл.
Наведу приклади відповідних дискусій та "рекомендацій":

"СМИСЛ" ТА "ЗМІСТ" (http://www.pereklad.kiev.ua/mova.htm)
Ольга Кочерга. Дуже часто, коли вживають "смисл", ідеться про "зміст". "Зміст знаку" - це термін математичної логіки. "Фізичний зміст математичної формули"; у фізиці, в математиці - "зміст поняття", "зміст символу", "зміст знаку". Зрештою, мені слово "смисл", принаймні коли йдеться про філософію науки, логіку, теоретичну фізику, видається недоречним. Якщо йдеться про той "смисл", який не є тотожним "змістові", ліпше вживати "сенс".
Лариса Масенко. З моєї точки зору, слово "смисл" треба все-таки вживати в контекстах, що йому адекватні. Коли йдеться про фізику та математику, пані Ольга, звісно, має рацію; але коли йдеться, наприклад, про художній твір, то слово "смисл" має ширше значення, ніж "зміст": той чи той образ має "смисл", і цей смисл не тотожний його змісту. Ми не маємо відмовлятися від слова "смисл", тому що інакше ми втратимо щось дуже важливе.

Зміст — значення (http://mova.kreschatic.kiev.ua/188.htm)
Синоніми, яких об’єднує поняття “внутрішня основа, особливість, сутність чогось”. Найпоширенішим щодо цього є слово зміст. Зміст життя, зміст поведінки, зміст повідомлення, зміст статті. Як термін уживається словосполучення зміст і форма (в мистецтві). Терміном виступає також лексема значення. Граматичне значення. Іменник смисл для вираження суті чого-небудь тепер майже не застосовується і належить до розмовної форми. Отже, замість таких висловів, як смисл слова, смисл творчості, треба ставити значення слова, але зміст речення, зміст творчості.
Смисл використовують неправомірно і в значенні “розум”, “глузд”. Нормативні в цьому разі тільки звороти тверезий розум, здоровий глузд. А помилкові вислови у смислі того, в якому смислі, є смисл, немає смислу годиться замінювати сполученнями у розумінні того, в якому розумінні, щодо того, є рація (сенс), немає рації (сенсу).

Словники України пропонують синонімічний ряд:
http://ulif.org.ua/ulp/dict_all/index.php?key_reestr=155159&dict=sinonim

ЗНА́ЧЕННЯ (слова, виразу і т. ін.), СМИСЛ, ЗМІСТ, РОЗУМІ́ННЯ рідше. СУТЬ (найосновніше, найістотніше в кому-, чому-небудь), СУ́ТНІСТЬ, ЗМІСТ, СЕНС, ГОЛОВНЕ́, ПІДОСНО́ВА, ЯДРО, ПРИРО́ДА, ЗНА́ЧЕННЯ, СМИСЛ рідше, ЗНАЧИ́МІСТЬ книжн.; ЄСТВО́ книжн., КВІНТЕСЕ́НЦІЯ книжн., РАЦІОНА́ЛЬНЕ ЗЕРНО́ книжн., СІЛЬ, ТОЛК заст.; НУТРО́ розм. (найістотніше в кому-небудь).

Щоб повернути слову смисл його законне місце, маємо згадати його вживання протягом останнього тисячоліття.


съмыслъ, -омъ ч. — розум; смисл; мудрість; розуміння; знання; значення; задум; намір; думка; дух; мета; придатність
съмыслити, -мышлIЖ, -мыслитъ недок., док. — думати, подумати; слушно міркувати; бути розумним
съмысльнъ, -а, -о (-ъıи, -ая, -оıє) прикм. — розумний, обдарований розумом; мудрий; духовний; зрозумілий
съмышляти, -ляIЖ, -ляıєтъ недок. — думати, розмірковувати
съмышлєниıє, -ıємъ с. — думка

[Белей Л., Белей О. Старослов’янсько-український словник. — Львів, 2001. — 332 с.]




Приклади вживання слова смисл в староукраїнській літературі:

"даде єму смисл і розум" — мудрість (Літопис Самійла Величка)
"Аж покуль оскудівший смисл могл то кончити" — розум (Климентій Зиновіїв)
"Премудрости наставниче и смыслу давче" — розум (Повчання Володимира Мономаха)
"яко смисл божий єсть в нем творити суд і оправданія" — дух (Апокриф. Оповідання про Соломона)
"ї нача любитı смыслъ оуныхъ" — думка (Іпатіївський літопис)

Синоніма словенороська:
Поймованьε умомъ, смыслъ и смышлεнїε,
Ростропный умный, мыслный, цЂломудрный, вЂжа смыслный,
Смыслъ умъ разумъ, мудрованїε, чувство умышлεнїε, смышлεнїε,

Лексис Лаврентія Зизанія:
смьíслъ, рózу(м).

Лексисъ съ толкованіемъ словенскіхъ мовъ просто:
смыслъ, чувства.

Лексикон словенороський Памва Беринди:
мЖдровáнїе: [я(ж) ýбо славА(н) Ж, орθоґрáфїце: сè рω(с)си у простéчески.] вырозумЂвáнье, мýдрость, му(д)рова(н)е, мышлЂ(н)е, розмышлА(н)е, рострóпно(ст), смы́слъ, бачéнье, рóзумъ, посполи́ты(й) рóзум(ъ). ры(м), н̃. s̃. и ты(ж) вынéслы(й) рóзумъ абò ýмыслъ, вынéслого ýмыслу, тó естъ хелпЂ́нье, и дуфáнье высокоýмное, и́ногды нà sлýю чáсть, гóрдость.
несмы́сле(н): дýренъ. шаленый.
помышлéнїе, смы́слъ, мы́сль, розýмное раховáнье, бачéнье. розважéнье в(ъ) рóзумЂ, въ пóмыслЂ, нà мы́сли,
смы́слъ: смышлéнїе, рострóпность, дóмыслъ: помышлéнье рóзуму, приложЂ́нье дò якώи рéчи, поймовáнье, чогò ýмысломъ.
смыслéнъ: рострóпный. смы́сльный, розýмный.
смышлéнїе: су(м)ма, исхо(д). л̃. мышле(н)е дò понА(т)е чогò рóзумо(м) розмышле(н)е.
смышлА́ю: умышлА́ю.
чýвство: смы́слъ, з[мы́слъ].
оумъ, рáзумъ, мы́сль, рк(д). дóвтЂпъ. смыслъ, ý[мыслъ], пáмА(т).


Примітка: Ж - юс великий, А - юс малий.

[Старославянский словарь (по рукописям X-XI веков) / под ред. Р. М. Цейтлин, Р. Вечерки, и Э. Благовой. — М., 1994]


СЪМЪІСЛЪ. -а м (13) 1. σύνεσις, διάνοια, έννοια, ευλάβεια (!). φρήν. φρόνημα, καρδία (!) разум, рассудок, ум; образ мыслей. способ мышления rozum. uvažovani, myšleni: нъı ıєстъ богъ далъ и рЖцЂ и нозЂ • и тЂлєсьнЖIЖ моштъ • и оумъ и съмъıслъ Супр 379, 5; нЂсмъ оума изгоубилъ • ни отънємогохъ съмъıсломъ Супр 149. 30; нъ да очıстимъ своı съмъıслъ • къ чистЂ бо • жрът†прıстЖпаємъ Клоц 86 14 (срьдьцє Супр 421. 23) ● мудрость moudrost: o съмъıслЂ и чистотЂ житиıа... чоудимъ истъ Супр 281. 15 2. βουλή, λογισμός замысел. намерение, помысел umysł, zaměr: ωлє поустошънъıи съмъıслъ • нє бЂдAтъ бо ıако богъ нє погъıбнєтъ Супр 402, 14 □ съмъıслъ потръгнЖти см. потръгнЖти 3. σκοπός цель, значение, смысл cíl. smysl: ω съконьчати ємоу • съмъıслъ єдиначьнааго образа • бєс порока и бє-съблазна Евх 98а 21. — Клоц 46 13-14, 96 7; Супр 64. 1: 257. 27-28; 360, 17-18; 393. 5.— Ср. мЖдрость, мъıсль, помъıслъ, разоумъ, съвЂсть, оумъ

СЪМЪІСЛИТИ. съмъıшлIЖ, съмъıслиши сов. / несов. (12) 1.ένθυμεϊσθαι.σωφρονεϊν. συνιέναι подумать/думать pomyslet/myslet: сице же ємоу съмъıшльшю • сє а̃гг<е>лъ г<осподь>нь въ съıнЂ ıави сA ємоу Mт 1.20 Сав Боян (оумъıшльшоу Ас. Ø Зогр Мар); противиста сA ıємоу бєсадамъ (! вм. бєсЂдамъ) мнAшта оутаити сA ıєго • а нє съмъıслAшта ıако нЂ кдє сA порЖгати скатоуоумоу а<оу>хоу Супр 363. 23 2. несов. σωφρονεϊν. εύγνωμονεϊν быть в здравом уме. поступать. pacсуждать разумно rozumně uvažovat. mit zdravý rozum: обрЂтЖ сЂдAшта ч<ловЂ>ка • ıж нєгожє бЂси ıзидЖ • обльчєна ı съмъıслAшта Л 8. 35 Зогр Map Ас Сав: Мк 5. 15 Зогр Map; и ини мнози жръшA • и живи сЖтъ и съмъıслAтъ Супр 140. 15. — Супр 149. 9; 333. 5.— Ср. мъıслити, съмъıшлıати, помъıслити, помъıшлıатити, оумъıслити

СЪМЪІСЛЬНО нареч. (4) νουνεχώς разумно, рассудительно; благоразумно rozumné; moudře: ı<соу>с<ъ> жє видЂвъ ı • Ђко съмъıслъно отъвЂшта • рєчє ємоу Mк 12. 34 Зогр Map Ас ● νοητώς духовно duchovně: да... искра с<вA>тааго кръщєннЂ... вьзгоритъ сA вь нємь • съмъıслъно пламєнь (! вм. въ пламєнь) д<оу>ховєнъ Евх 236 8. — Ср. разоумичьно, разоумьно

СЪМЪІСЛЬНЪ, -ъıи прил. (7) 1. νοερός, λογιχός наделенный разумом, разумный obdařeny rozumem: почєтъı чл<овЂ>ка... д<оу>шєIЖ съмъıслъноIЖ Евх 76 2-3 2. λογικός, νοητός духовный duchovni: ωбьчA азъ єсмъ • съмъıслънааго твоєго стада Евх 85а 4-5; възъмЂмъ орЖжиє съмъıслъно Евх 98а 8. — Евх 8б 8; 18а 8; 23α 20; Клоц 7а 6. — Ср. мъıсльнъ, разоумьнъ, разоумивъ

съмъıшлЂти см. съмъıшлıати

СЪМЪІШЛІАТИ. -ıаIЖ. -ıаıєши несов. (1) греч. нет думать, рассуждать, размышлять přemyšlet, uvažovat: длъжєнъ єстъ... ı о cвoєı жєнЂ довълЂти сA • нıчъжє ıно дальнєє съмъıшлЂтı Клоц 26 2. — Ср. съмъıслити

Електронное издание Словаря:
http://dicsl.csb.lv/data/dicsl/index.htm (jpg-формат)
http://frontistes.narod.ru/dicsl.htm (DjVu-формат)

Сокращения:
Евхологий синайский
Супрасльская рукопись
Листки Охридские и Ундольского
Боянское Евангелие-апракос
Зографский полимпсет
Клоцов сборник
Мариинское Четвероевангелие