Читаючи польські джерела, мимоволі захоплююсь військовою історією великої держави. Білоруські та литовські джерела наголошують, що то не є лише польский спадок, вони наполегливо доводять власне право на нього, бо також доклалися до гучних перемог польської зброї.
А що ж ми? Хіба ж одна козаччина є нашим славним мілітарним минулим? Скільки українців було, наприклад, під Кірхольмом, у 1605 році?
Знаю точно лише Костянтина Іванови Отрозького - видатний войовник із турками і московитами є однозначно наш. Навіть Ієремія Вишневецький, як це не прикро, також українець.
Можливо, буде цікаво прочитати книгу Володимира Литвинова «Католицька Русь» (Київ, 2005; ISBN 966-628-125-2), де у формі історико-філософського нарису вивчаються твори річпосполитських католиків українського походження, які були представниками течії ренесансного гуманізму: Оріховський, Домбровський, Пекалід.