КІМНАТА ОБГОВОРЕНЬ : Допоміжний форум

Характерними рисами філософської герменевтики є підкреслення відмінностей "наук про дух" від "наук про природу", акцент на індивідуалізуючому, а не генералізуючому підході, наголошення на ролі емпатії в історичному пізнанні. Однак не зовсім зрозуміло, наскільки принципи філософської герменевтики реалізуються в реальній практиці історичних досліджень? В концепціях Гадамера чи Рікера важко знайти відповідь на питання про критерії адекватності емпатії (адже якщо розуміти емпатію насамперед як інтуїтивний процес, то це унеможливлює порівняння конкуруючих пояснень, а отже й перевірку теорій) чи приклади застосування герменевтичного підходу до аналізу реального історичного матеріалу. В межах герменевтики як філософського напрямку побутує думка про те, що саме герменевтичний підхід дозволяє якнайкраще аналізувати історію. Цікаво, як фахові історики ставляться до герменевтики, якою мірою вони спираються на її принципи? Хтось може підказати праці саме істориків, а не філософів, які були б присвячені аналізу герменевтичного підходу?