Iзборник

Головна сторінка


КІМНАТА ОБГОВОРЕНЬ : Головний форум


ПравилаГоловний форумДопоміжний форумМоніторинґ


Потребую допомоги і прояснення...
Автор: VOL     Дата: 14 бер. 2007 р. 22:38

Доброго дня шановні відвідувачі історичного форуму.

Мешкаю зараз у США і років з три-п"ять назад у газеті "МІСТ" (видається і розповсюджується по Північній та Південній Америці, Австралії, Іспанії й Україні), була надрукована стаття про якогось з українців Адамовичів який втікаючи від переслідування в часи козацтва попав аж до Америки.

А далі в цій статті приводилося, що Адамович прийняв прізвище Адамс і осів на постійне проживання в Північній Америці. В статті також вказувалося, що начебто його нащадок (Samuel Adams, born in Boston in 1722) був одним з розробників американської Декларації незалежності (Declaration of Independence).

При візитові Президента США Клінтона до Києва йому про це сказали, чим здорово здивували. Але в США ніякої додаткової інформації з цього приводу знайти неможливо.

Правда, на одному з сайтів я знайшов інформацію, що Samuel Аdams (Семен Адамович)народжений в хорошій сім"ї емігрантів. Пропоную вашій увазі цей сайт:
http://colonialhall.com/adamss/adamss.php

У праці М. Костомарова "Русская история в жизнеописании ее главнейших деятелей" описується ніжинський протопоп Семен Адамович.

-В марте 1669 года, в городе Глухове, была собрана рада, и на ней был избран в гетманы левого берега Днепра Демьян Многогришный. Все старания нового гетмана, архиепископа Лазаря и старшин об освобождении Малороссии от воеводского управления остались напрасны, тем более, что и теперь, как прежде, между малороссиянами были искатели собственной карьеры, которые писали в Москву противное тому, что просило малороссийское начальство, и уверяли, что народ более желает воеводского, чем казацкого управления. Первым из таких был Семен Адамович, нежинский протопоп, думавший, как видно, идти по следам Мефодия.-

http://www.magister.msk.ru/library/history/kostomar/kostom37.htm

Про Семена Адамовича пригадує й С. Солов"єв в "Истории России с древнейших времен", том 12, розділ 3.http://www.magister.msk.ru/library/history/solov/solv12p3.htm

Тож прошу усіх, хто має хоч якусь інформацію з цього питання, надрукувати її тут, на форумі, або дати адресу де її шукати.



Re: Потребую допомоги і прояснення...
Автор: Марк Катон     Дата: 14 лист. 2007 р. 12:13

Цікава ема, потрібно буде пошукати щось....


Re: Потребую допомоги і прояснення...
Автор: Марк Катон     Дата: 14 лист. 2007 р. 12:50

Знайшов цікаву інформацію у «Науці в Сибіру», 1997, № 17/18 "Щодо певного прізвища":

Іноді запитують: звідки поповнюється фонд даних для Сибірського календаря? Та з найрізноманітніших джерел! Звичайно, є всілякі солідні видання, монографії, підручники, що їх присвячено винятково історії Сибіру. Але крім фундаментальних зведень є ще багато чого. Раз у раз трапляється, що найвіддаленіші події, найнесподіваніші персоналії бувають пов’язані з Сибіром, часом пов’язані не безпосередньо, але тім цікавіше розплутувати клубок.

Візьмемо, наприклад, перше-ліпше прізвище. Про Іванова я вже й не кажу: знаменитий письменник, один з «Серапіонових братів» Усеволод В’ячеславович Іванов (наголос аристократичний, на другому складі), який провів молодість у Сибіру й багато писав про Громадянську війну, спадає на думку в першу чергу, а далі йде інший, менш відомий, письменник Іван Іванович Іванов (наголос простонародний, на третьому складі), в’язень сталінських таборів, і багато інших Іванових — кілька революціонерів різних епох, якутський письменник Іванов-Кюнде, геолог (уродженець Каїнська, член-кореспондент), два гірських інженери, художник, музикознавець-етнограф і т. д.

З Петровими та ж сама історія — Герасим Трохимович і Федір Миколайович займалися встановленням радянської влади і червоним підпіллям в Іркутську й Забайкаллі. Петро Полікарпович Петров теж партизанив (в Єнісейській губернії), до того ж писав поеми й романи, а академіка живопису Василя Прокоповича Петрова ще 1802 року було відряджено для замальовок Коливано-Воскресенських заводів і рудників на Алтаї — і саме за сибірські малюнки він одержав звання академіка. Сюди ж справедливо додати двох Петерсонів, Петровського, Петерса й одного чи двох Петрі.

Промисловець і краєзнавець Михайло Костянтинович Сидоров (1823–1887) відкрив і почав розробку графітових покладів у Туруханскому краї.

Втім, за статистикою, трьома найпоширенішими російськими прізвищами є не Іванов—Петров—Сидоров, а Іванов—Смирнов—Кузнєцов. Голова Сібревкому Іван Микитович Смирнов, особистість настільки авторитетна, що його називали «Сибірський Ленін», три академіки Кузнєцови (два брати-геологи і фізик) і засланий нечаєвець Олексій Кирилович Кузнєцов, забайкальський краєзнавець, що заснував три музеї (у Нерчінську, Читі та Якутську), а також редактор «Тобольських губернських відомостей» Кузнєцов-Тобольский, археолог Кузнєцов-Красноярський та рибовод Іван Іванович Кузнєцов,— усі вони підтверджують дані статистики. Крім того, це свідчить, що прізвища, утворені від кореня зі значенням «коваль», узагалі найрозповсюдженіші в світі, так що резонно згадати всіх Смітів, Шмідтів, Ковальських, Налбандянів, Сідерідісів, Коваликів і Ковачей. Просто обкладайся з усіх боків енциклопедіями — й знайдеш матеріалів не на один друкований аркуш.

Тому більш цікаво взяти щось рідкісніше. Наприклад, не «перше-ліпше», а просто перше ім’я. Першим ім’ям, як відомо, було Адам. Його в Сибірській радянській енциклопедії немає. Ніяк не могли мати стосунок до Сибіру німецький хроніст 11 століття Адам Бременський, латиномовний поет 12 століття Адам Сен-Вікторський, знаменитий французький трувер — поет, драматург, композитор — Адам де ла Аль на прізвисько Аррасський горбань (13 століття), чеський історик 16 століття Данило Адам з Велеславина (автор «Історичного календаря») і сучасний індійський поет Саед Абдул Хамид Адам. З жалем прийдеться відхилити також англійського архітекта Роберта Адама, автора «Жизелі» Адольфа Адана (французькою пишеться Adam, як і прізвище поета Пилипа Огюста Матіаса Вілье де Ліль-Адана), німецького оперного співака Тео Адама і грецького композитора Михайла Адаміса, не кажучи вже про численних Адамсів (двох президентів США, двох астрономів, алгебраїста, журналіста, історика, педагога та ін.). Втім, якщо поритися як слід, то, може, й трапляться будь-які зв’язки із Сибіром. От перше ж російське прізвище, утворене від Адама, крім французького сюрреаліста Артюра Адамова (за походженням — сина ростовського вірменина), письменниці Нори Адамян-Адамовой і туркменської художниці Євгенії Адамової, дає відразу трьох Адамових — батька, сина й онука, класиків радянського пригодницького жанру, два з яких дещо причетні до Сибіру. Григорій Адамов у «Таємниці двох океанів» і «Вигнанні владики» малював потужні картини засвоєння Арктики, а його син Аркадій ще до того, як прославився кримінальними романами «Справа строкатих», «Чорна міль», «Зграя» та ін., писав історичні книжки про землепроходців та мореплавців 18–19 століть — Сибір, Північний Схід, Російська Америка…

Але підемо далі.

Георгій Вікторович Адамович, поет акмеїстичної орієнтації, який 1923 року емігрував до Франції, засновник того напрямку в поезії російського зарубіжжя, що одержав назву «паризької ноти», й впливовий літературний критик, прототип Христофора Мортуса в романі Набокова «Дарунок», не був у Сибіру, але одна з ранніх його публікацій відбулася в томському альманасі «Свирель». Бог зна, що занесло його до цього провінційного видання. Швидше за все, випадковість. Строго кажучи, і альманах цей був спільний томсько-петроградський. Але зачепитися є за що. Авторитетний довідник «Російські письменники. 1800–1917» дає як дату його народження 19 квітня 1892, так що якраз варто згадати Адамовича з нагоди його стоп’ятиріччя. Щоправда, інші, не менш авторитетні джерела вказують, ніби він народився в 1894. Це ставить ювілей під сумнів, але дарма: його смерть у Ніцці скрізь датована двадцять першим числом лютого 1972, отже ми можемо відзначити принаймні нещодавнє двадцятип’ятиріччя його смерті.

Ще раз прізвище Адамович виринає при вивченні зовнішньополітичної діяльності Тимчасового Сибірського уряду. Відкрите в 1918 в Омську консульство України очолював консул Адамович. Тоді ж почали діяти віце-консульства в Тобольську, Новоніколаєвську, Томську, Красноярську, Іркутську, не вважаючи принаймні десятка віце-консульств і консульських агентств у містах Далекого Сходу. Проіснували вони лише кілька років, але після відновлення незалежності України генеральне консульство з’явилося в Тюмені, де працює багато українців, і от днями, 11–13 квітня [1997], консул Іван Кухта відвідав Новосибірськ. Він був присутній на конференції обласної асоціації національних спілок, провів бесіду з представниками місцевої української діаспори, розповів про функції консульства, що забезпечує цивільні і, зокрема, майнові права, у тому числі не тільки громадян України, але і громадян Росії, що постійно проживають в Україні і тимчасово працюють у Тюменській області (як, утім, і по всьому Сибіру).

Відсутність у джерелах чи імені хоча б ініціалів першого українського консула в Омську понукає до подальших пошуків, що, на жаль, нічого поки не дають. У «Енциклопедії українознавства», складеної в п’ятдесяті-вісімдесяті роки в середовищі української еміґрації, можна знайти тільки Семена (Симеона) Адамовича, ніжинського протоієрея, політичного агента гетьманів Дем’яна Многогрішного й Івана Самойловича. Батько Симеон виконував важливі доручення гетьманів, возив і листа до царя Олексія Михайловича. Цей період історії України, що відзначається численними бойовими діями, а також інтригами гетьманів, які суперничали один з одним, зветься Руїною. Боротьба за владу часто-густо закінчувалася засиланням до Сибіру. Не був винятком і Симеон Адамович. Його було заслано триста двадцять років тому, у 1677. Та ж сама доля спіткала й обох його патронів: Многогрішний був засланий до Іркутська року 1672, а Самойлович — до Тобольська року 1687.

Наприкінці згадаємо ще двох польських повстанців, яких було заслано до Томська: Юзефа Адамовського (1840, у справі Симона Конарського) і Томаша Адамчика (1844, у справі Петра Сцегенного).


Re: Потребую допомоги і прояснення...
Автор: Tentacula     Дата: 21 лист. 2008 р. 9:35

Скажіть будь ласка, скільки слів в українській мові на сьогоднішній день?


Re: Потребую допомоги і прояснення...
Автор: ROMC     Дата: 25 лист. 2008 р. 17:25

Знову Міфи.


Re: Потребую допомоги і прояснення...
Автор: Ornata     Дата: 25 лист. 2008 р. 23:47

Tentacula пише:
-------------------------------------------------------
> Скажіть будь ласка, скільки слів в українській
> мові на сьогоднішній день?


Та дофіга :)))




Даруйте, лише зареєстровані учасники можуть залишати повідомлення.


ПравилаГоловний форумДопоміжний форумМоніторинґ



Скрипт форуму phorum.org